Асоціація ОРЕМ-Україна
Суворова, 4/6 Киев
+380445904508 +380445904508

RAB-регулирование энергетики без иллюзий

21.08.2017 16:52

Як відомо, в Україні близько 90% електроенергії, виробленої вітчизняними електростанціями, постачається споживачам через низьковольтні розподільчі мережі.

Нам вони дісталися у спадщину від СРСР, тобто з часу створення навіть найновіших елементів цих систем пройшло 30–40 років і сьогодні рівень технічного зношення інфраструктури викликає серйозне занепокоєння, оскільки залежно від конкретного регіону становить 60% і навіть більше.

Звичайно, такий технічний стан істотно ускладнює забезпечення надійного та безперебійного постачання електроенергії споживачам. Відповідно, для того щоб інфраструктура електророзподільчих мереж працювала в безаварійному режимі, у неї необхідно постійно інвестувати достатні фінансові ресурси.

Для цього держава повинна створити привабливе інвестиційне середовище, що передбачає чіткі, довгострокові, незмінні, зрозумілі інвесторам правила гри. Одним з істотних елементів такого інвестиційного середовища є стимулююче тарифоутворення (так зване RАВ-регулювання), яке почали впроваджувати в Європі, США, Канаді й деяких інших країнах ще в 90-ті роки минулого сторіччя.

Воно дозволяє електророзподільчим компаніям у рази знижувати свої витрати й істотно збільшувати обсяги інвестицій. Цьому є конкретні підтвердження. Наприклад, у Великій Британії, що розпочала перехід на стимулююче тарифоутворення у 1990 році, за 15 років обсяги інвестицій в енергорозподільчі мережі збільшилися на 30%, а витрати енергорозподільчих компаній скоротилися вдвічі.

Тарифне реформування, що розпочалося у 2004 році в Румунії, дозволило протягом двох-трьох років залучити до модернізації та розвитку мереж інвестиції обсягом у кілька сотень мільйонів доларів США. У результаті з 2004 до 2011 року рівень зношення інфраструктури електромереж у цій країні скоротився з 75% до 48%, а рівень втрат електроенергії під час розподілу зменшився майже вдвічі.

Здавалося б, подібний механізм міг би істотно змінити стан справ в електроенергетиці України, та й країна вже давно готова до такої реформи. Але в інформаційному просторі час від часу з'являються публікації, якими намагаються вкласти у свідомість населення думку про те, що введення RАВ-регулювання призведе до значного збільшення тарифу на електроенергію.

Певна річ, усе це не більше, аніж цинічні спроби маніпуляції громадською думкою, підтвердженням чому може бути досвід Великобританії.

Якщо тариф на розподіл електроенергії (не загальний тариф на  електроенергію!!!), що існував на туманному Альбіоні у 1990 році (тобто на момент початку реформування), прийняти за 100%, то у 1993 році він несуттєво збільшився (десь до 110%), однак уже в 1996 році становив приблизно 78% від величини базового року, а у 2005 році – близько 45%. Тобто за п'ятнадцять років він знизився більше ніж удвічі.

Справа навіть не у британцях. Будь-який серйозний експерт підтвердить: справжня причина зростання тарифів в Україні пов'язана не з введенням RАВ-регулювання, що (це важливо!) дотепер так і не відбулося, а з іншими чинниками. Адже протягом останніх трьох з половиною років тариф на електроенергію переглядали п'ять разів, збільшивши у результаті більше ніж втричі. До чого ж тут стимулююче тарифоутворення?

Справжню причину зростання тарифів слід шукати деінде. Наприклад, у структурі українського тарифу на електроенергію, що є, м'яко кажучи, неоптимальною. У цій структурі до 90% припадає на частку генерації (тоді як на розподільчі мережі – тільки 8%). А от у самій структурі генерації більше ніж половину становить теплова генерація, проблеми якої не обмежуються, як багато хто вважає, питаннями постачання вугілля та його стрімким подорожчанням, про що я вже згадував в одному із попередніх блогів.

Задайтеся простим запитанням: чиї інтереси більше впливають на величину тарифу – тих, у кого 90%, чи тих, хто має 8%?

Якщо прибрати інформаційне лушпиння й усілякі спекуляції, то навіть далекий від галузевих тонкощів обиватель зможе дійти простого висновку: з переходом на європейську модель тарифного регулювання у енергорозподільчих компаній з'явиться стимул інвестувати в модернізацію інфраструктури.

Відповідно, зменшаться втрати, виникнуть об'єктивні передумови до зниження тарифів на розподіл, причому вже у коротко- і середньостроковій перспективі.

Серед представників експертного співтовариства практично немає незгодних з необхідністю введення RАВ-регулювання. Всі суперечки точаться в основному через те, які ставки повернення на базу активів слід застосовувати. Лунають пропозиції від 5% на "старий" капітал до 13–19% на "новий" капітал. Наскільки обґрунтовані такі пропозиції?

На думку Асоціації ОРЕМ, під час розгляду цього питання необхідно враховувати два моменти. По-перше, досвід впровадження та функціонування RАВ-регулювання у різних країнах. По-друге, деякі об'єктивні показники, що характеризують рівень інвестиційної привабливості як самої країни, так і усередині неї.

Отже, про що свідчить світовий досвід?

У різних країнах Європи застосовуються як диференційовані, так і уніфіковані (єдині) ставки повернення інвестицій на "стару" і "нову" базу активів.

Наприклад, у Німеччині, Швейцарії, Хорватії та деяких інших країнах встановлено диференційовані ставки. Однак необхідно звернути увагу на те, що різниця між ставками досить незначна (у Німеччині, приміром, 7% – "стара" база, 9% – "нова").

Проте більшість країн застосовує єдині ставки повернення. Причому серед них є й країни колишнього соцтабору, тобто ті, чий досвід через певну схожість і близькість систем господарювання в минулому доволі цінний для України.

До цієї групи входять, зокрема, Велика Британія, Австрія, Норвегія, Греція, Польща, Чехія, Франція, Словаччина і деякі інші.

Величина цієї єдиної ставки різна в різних країнах (від 4,7% у Великій Британії до 8,8% у Польщі) і так само, як і величина диференційованих ставок, залежить від декількох чинників. Зокрема, від ціни позикового капіталу, ступеня зношування інфраструктури тощо.

Тепер щодо конкретної величини ставок.

Цей показник безпосередньо пов'язаний з рівнем стабільності або, навпаки, ризиковості економіки тієї чи іншої країни. При цьому ризики можуть бути й політичними, й економічними.

Інтегральним показником, що характеризує рівень стабільності або ризиковості економіки, на який орієнтуються потенційні інвестори, є ставка прибутковості за облігаціями держпозик (ОДП), що розміщують на ринках зовнішніх запозичень, і ставка за довгостроковим кредитуванням усередині країни.

При цьому слід мати на увазі, що ОДП є найменш ризиковим інструментом інвестування, тоді як електроенергетика – досить ризикова сфера. Відповідно й рівень прибутковості інвестицій в електроенергетику суттєво вищий, ніж дохід від вкладень в ОДП.

Отож, порівняльний аналіз ставок прибутковості за ОДП і ставок повернення на вкладений капітал, застосовуваний у разі RАВ-регулювання у низці згаданих вище європейських країн, де ці ставки є єдиними для "старої" і "нової" бази активів, дає такі результати: 


Як ми бачимо, з одного боку, норма доходу, встановлювана у разі RАВ-регулювання, у декілька, а інколи й у десятки разів перевищує рівень прибутковості за ОДП.

З іншого боку, прибутковість за українськими ОДП висока – найвища в Європі й одна з найвищих у світі. Вищою є тільки прибутковість за ОДП Венесуели, Єгипту, Кенії й Уганди.

І якщо такий рівень прибутковості за найменш ризиковим інструментом інвестування, то якою ж має бути прибутковість за вкладеннями в електроенергетику країни, що зазнає сьогодні й економічних, і політичних ризиків?

Щодо ставок за довгостроковим кредитуванням усередині України, то на сьогодні це мінімум 15% (проти 2–3–5% у Європі).

Крім того, дещо нам може підказати й український досвід.

Маю на увазі історію приватизації групи українських обленерго у 2001 році. Очевидно, що тодішня Україна була набагато стабільнішою, спокійнішою та прогнозованішою країною, ніж зараз. Проте навіть тоді  регулятор затвердив методику, відповідно до якої рівень рентабельності приватизованих компаній склав 17%. І Кабінет Міністрів України погодився з цим.

Отже, сумнівно, що у разі ставки повернення 5% у сферу розподілу електроенергії хлине потік інвестицій.

Об'єктивно, для того щоб розпочати модернізацію й розвиток розподільчої інфраструктури, необхідно встановити єдину ставку повернення на "стару" і "нову" базу активів на рівні, не нижчому за рівень прибутковості за українськими ОДП і ставку довгострокового кредитування, тобто не нижче за 15–17%.

Потрібно бути реалістами й розуміти, що питання сформульовано так: або електроенергію для споживачів матимемо, проте недешеву, або її може не бути взагалі, якщо не прийняти відповідних рішень уже сьогодні.

З урахуванням викладеного вище Асоціація операторів розподільчих електромереж України вважає, що держава має створити такі умови для інвестування, які дозволять реально наростити обсяги інвестицій у модернізацію й розвиток низьковольтних розподільчих електромереж.

А це, у свою чергу, дозволить не тільки уникнути серйозної кризи в електроенергетиці і згодом знизити тарифи, але й забезпечити досягнення головної мети, заради якої, власне, й існує Об'єднана енергосистема України і створюється нова модель ринку електроенергії країни – забезпечення надійного й безперебійного постачання електроенергії відповідної якості споживачеві.

Григоровський
Віталій Володимирович
Президент Асоціації операторів розподільчих електричних мереж

Біографічна довідка:

1960 р.н. Дипломований економіст, магістр МВА. Заслужений економіст України. Загальний стаж професійної діяльності – 36 років. 10 років працював у економічному й енергетичному департаментах Секретаріату Кабінету Міністрів України, зокрема, керував сектором моніторингу енергозбереження та регулювання електроенергетики. 2003–2006 рр. перший заступник голови Держкоменергозбереження України, 20062011 рр. заступник та перший заступник голови НАЕР, 20112014 рр. перший заступник голови Держенергоефективності України.

Дубовик
Сергій Федорович
Член Президії Асоціації операторів розподільчих електричних мереж

Біографічна довідка:

1961 р.н. Має чотири вищі освіти, дві з яких отримані в європейських вишах. Кандидат наук з державного управління, доцент. Фахівець у сфері паливно-енергетичного комплексу з 30-річним стажем професійної діяльності. Працював у паливно-енергетичному управлінні Секретаріату Кабінету Міністрів Украіни (19972011 рр.), у т.ч. п’ять років  на посаді начальника відділу електроенергетики. 20112015 рр. заступник голови Держенергоефективності Украіни, головним напрямом  роботи якого був розвиток відновлюваної енергетики.

Киричок
Олександр Семенович
Член Президії Асоціації операторів розподільчих електричних мереж

Біографічна довідка:

Кандидат технічних наук, доцент. Академік Академії енергетики України. Провідний фахівець у сфері енергоефективності та енергозбереження, стратегічного планування програм і заходів енергоефективності в різних галузях промисловості України. Має великий досвід роботи в урядових органах державного управління – Державній інспекції з енергозбереження та Державному агентстві з енергоефективності та енергозбереження України. Постійний учасник міжнародних науково-технічних конференцій. Автор більше ніж 50 наукових робіт з питань енергозбереження у вітчизняних та зарубіжних профільних виданнях.

Гридасов
Олександр Іванович
Член Президії Асоціації операторів розподільчих електричних мереж

Біографічна довідка:

1941 р.н. Працював начальником відділу ціноутворення Мінекономіки України. Займав посаду члена НКРЕ України та голови НКРЕ України.

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: